Характеристика родини Bacillus та механізм дії пробіотиків

Родина Bacillus нараховує 77 видів та об'єднує велику групу аеробних або факультативно анаеробних грампозитивних хемоорганотрофних мікроорганізмів паличкоподібної форми, що утворюють термостійкі ендоспори. Типовий вид - B. subtilis (Ehremberg) Cohn 1872, 174.

Примітно, що B. subtilis і B. cereus стали відомі як мікроорганізми, за допомогою яких створювали анаеробні умови середовища.
Особливістю цієї групи бактерій є широкий діапазон G+C пар основ - від 32 до 69 мольн %.

Родина Bacillus зазвичай пов'язана з ґрунтом, але її представники також виділяються з води, пилу і повітря. Представники Bacillus відрізняються високим і різноманітним спектром біологічної активності. Часто володіючи явним антагонізмом до патогенних мікроорганізмів, вони продукують цілий ряд ферментів, що розщеплюють крохмаль, пектини, целюлозу, жири, білки, виробляють різні амінокислоти і антибіотики. Ідентифікація представників роду Bacillus, яка із самого спочатку заснована на фенотипових ознаках, завжди була недостатньо точною. Але й більш прогресивний генетичний підхід до ідентифікації на основі послідовності 16 рРНК також опинився перед проблемою нерозрізненості деяких видів.

Результати численних досліджень, проведених як в нашій країні , так і за кордоном, доводять стійкість B. Subtilis до дії кислот та жовчі у травному каналі й можливість проростання спор у вегетативні форми у кишечнику бройлерів, що свідчить про наявність пробіотичного ефекту. Крім цього проростання спор (2-24 доби залежно від штаму, умов приготування корму) супроводжується інтенсивним продукуванням біологічно активних речовин – антибіотиків, лізоциму, амінокислот, вітамінів, ферментів. Відзначається також висока антагоністична активність спорових пробіотиків відносно стафілококів, ентерококів і дріжджів – якість, що відрізняє їх від пробіотиків на основі лакто- чи біфідобактерій.

Бактерії родини Bacillus проявляють різнобічну антимікробну активність, пов'язану, передусім, із продукцією майже 200 антибіотиків: поліміксинів, бацитрацину, тиротрицинового комплексу, граміцидину С, субтиліну, едеїну, мікробациліну тощо.

Другу групу становлять бактеріоцини, що є стійкими до нагрівання.

Протеолітичні, пектинолітичні, ліполітичні і целюлозолітичні властивості бактерій роду Bacillus, зачіпаючи процеси травлення, можуть призводити до нормалізації внутрішніх процесів і функцій макроорганізму - руйнувати тромби і гепарин, токсичні продукти і алергени, зменшувати утворення холестеринових міцел.
За різних гострих і хронічних захворюваннях шлунково-кишкового тракту людини і тварин пробіотичні ефекти спороутворюючих бактерій в одних випадках можуть досягатися переважно за рахунок їх антагоністичних властивостей - дії дипіколіновой кислоти спор, продукції вегетативними клітинами антибіотиків, ферментів, в інших - за рахунок стимуляції іммуннокомпетентних клітин, активації вироблення інтерферонів, по-третє, - в одночасному поєднанні вищеназваних та інших факторів (у тому числі транслокації), збільшуючи захисні реакції організму в цілому (табл. 2).

Таблиця 2. Механізми лікувально-профілактичної дії пробіотиків

У той же час деякі питання потребують більшого розуміння. Залишаються невідомими, зокрема, віддалені наслідки відповіді імунної системи на випадкові мікроорганізми, якими для людини є спороутворюючі бактерії, особливо при лікуванні хворих з ослабленим імунітетом.

Отзывы: